Аннотации:
Фізична підготовка легкоатлетів, поряд із вдосконаленням техніки виконання змагальних вправ, вмінням
правильно розрахувати сили по дистанції та показати певний результат, є одним з найважливіших компонентів
побудови тренувального процесу. Недостатній рівень фізичної підготовленості легкоатлетів, а саме швидкісно силової підготовленості, заважає ефективному подоланню як окремих частин дистанції так і її в цілому, що не
дозволяє ефективно реалізувати власний потенціал у змагальній діяльності. В статті аналізується ефективність
використання допоміжного обладнання в швидкісно-силовій підготовці легкоатлетів віком 14-15 років у кількості 20
осіб. Всі легкоатлети мали однаковий рівень підготовленості на момент початку дослідження і займались у одного
тренера. Відповідно і кількість тренувальних занять і умови їх проведення були однаковими для всіх суб’єктів
дослідження. Протягом дослідження використовувалося наступне допоміжне обладнання: гумова стрічка,
різноманітні сходинки, обтяження різної ваги. Досліджувалися зміни показників швидкісно-силової підготовленості
легкоатлетів. Для комплексної оцінки впливу від використання допоміжного обладнання були підібрані тести, що
дозволяють оцінити рівень розвитку швидкісно-силових якостей спортсменів різних м’язових груп.
Використовувалися наступні вправи: стрибок у довжину з місця, стрибок вгору з місця, біг на 30 метрів з високого
старту, кидок набивного м’яча двома руками із-за голови на дальність стоячи. Доведено, що найбільш суттєво
зросли результати за тестом кидок набивного м’яча двома руками із-за голови на дальність стоячи на 41%.
Показники тесту біг на 30м покращилися на 17,5%. За тестом стрибок вгору з місця результати стали краще на
13,9%. Це обумовлено тим, що поряд з використанням допоміжного обладнання, легкоатлети під час проведення
підготовчої частини заняття та наприкінці основної частини активно застосовують загально-підготовчі вправи зі
стрибками вгору. Найменший темп приросту результатів встановлено за результатами тесту стрибок у
довжину з місця – 2,9%. Отримані результати підтверджують ефективність використання допоміжного
обладнання в тренувальному процесі легкоатлетів. Проте не вирішеним питанням залишається розробка нових
методичних підходів щодо розвитку інших провідних рухових здібностей легкоатлетів, що підкреслює
перспективність подальших досліджень.
