ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ДОПОМІЖНОГО ОБЛАДНАННЯ В ШВИДКІСНО-СИЛОВІЙ ПІДГОТОВЦІ ЛЕГКОАТЛЕТІВ

Abstract

Фізична підготовка легкоатлетів, поряд із вдосконаленням техніки виконання змагальних вправ, вмінням правильно розрахувати сили по дистанції та показати певний результат, є одним з найважливіших компонентів побудови тренувального процесу. Недостатній рівень фізичної підготовленості легкоатлетів, а саме швидкісно силової підготовленості, заважає ефективному подоланню як окремих частин дистанції так і її в цілому, що не дозволяє ефективно реалізувати власний потенціал у змагальній діяльності. В статті аналізується ефективність використання допоміжного обладнання в швидкісно-силовій підготовці легкоатлетів віком 14-15 років у кількості 20 осіб. Всі легкоатлети мали однаковий рівень підготовленості на момент початку дослідження і займались у одного тренера. Відповідно і кількість тренувальних занять і умови їх проведення були однаковими для всіх суб’єктів дослідження. Протягом дослідження використовувалося наступне допоміжне обладнання: гумова стрічка, різноманітні сходинки, обтяження різної ваги. Досліджувалися зміни показників швидкісно-силової підготовленості легкоатлетів. Для комплексної оцінки впливу від використання допоміжного обладнання були підібрані тести, що дозволяють оцінити рівень розвитку швидкісно-силових якостей спортсменів різних м’язових груп. Використовувалися наступні вправи: стрибок у довжину з місця, стрибок вгору з місця, біг на 30 метрів з високого старту, кидок набивного м’яча двома руками із-за голови на дальність стоячи. Доведено, що найбільш суттєво зросли результати за тестом кидок набивного м’яча двома руками із-за голови на дальність стоячи на 41%. Показники тесту біг на 30м покращилися на 17,5%. За тестом стрибок вгору з місця результати стали краще на 13,9%. Це обумовлено тим, що поряд з використанням допоміжного обладнання, легкоатлети під час проведення підготовчої частини заняття та наприкінці основної частини активно застосовують загально-підготовчі вправи зі стрибками вгору. Найменший темп приросту результатів встановлено за результатами тесту стрибок у довжину з місця – 2,9%. Отримані результати підтверджують ефективність використання допоміжного обладнання в тренувальному процесі легкоатлетів. Проте не вирішеним питанням залишається розробка нових методичних підходів щодо розвитку інших провідних рухових здібностей легкоатлетів, що підкреслює перспективність подальших досліджень.