Гірчиця в структурі жироолійного комплексу України: повноправна альтернатива чи "Чужий серед своїх" (Оглядова)

Abstract

У статті наведені результати аналітичних досліджень сучасного вітчизняного й світового ринків гірчичної сировини, окреслені перспективи вирощування культури в Україні, зокрема в південному Степу, зважаючи на комплекс її екологічних властивостей, проаналізований широкий спектр використання гірчичного насіння та продуктів його переробки. Щороку в Україні засівають близько 50 тис. га гірчиці й збирають із цієї площі врожай її зерна на рівні 40–50 тис. т. Найбільші обсяги цієї культури (54%) у Степу – в Херсонській, Запорізькій та Одеській областях. Ціни на насіння гірчиці білої з липня 2019 р. до січня 2020 р. зросли від 17,5 до 29 тис. грн / т, а гірчиці сизої – від 18,6 до 22 тис. грн / т. Рентабельність вирощування товарного насіння складає до 120%, а виробництва сертифікованого насіння – понад 400%. У насіннях гірчиці сарептської міститься 40–48% високоякісної олії, придатної для хар- чових і технічних цілей, 0,5–1,7% ефірної олії, що широко використовується в хімічній промисловості й медицині. Гірчична олія багата на вітаміни А, В6, РР, Д та Е. У порівнянні з іншими рослинними оліями вона має найнижчий кислотний показник, довго зберігає свої смакові властивості, стійка до окиснення під час зберігання та термічної обробки. Гірчична олія широко застосовується в харчовій, парфумерній, поліграфічній, металургійній та інших галузях промисловості, а також у медицині. З агротехнічного боку гірчиця є дуже гарним попередником для багатьох польових культур у всіх регіонах України: рано звільняє поле, поліпшує структуру й родючість ґрунту, зменшує засміченість орного шару. Вирощування зернових культур після гірчиці гарантує одержання збільшення врожаю на 10–15% без додаткових витрат, підвищення продуктивності сівозміни й ефективності її в цілому. У порівнянні з вимогами до кліматичних умов гірчиця набагато менш вимоглива до ґрунту. Завдяки глибоко проникаючому стрижневому кореню рослинам не тільки вдається споживати воду й поживні речовини з глибших шарів ґрунту, але й деякою мірою компенсувати вплив несприятливих погодних умов