Abstract:
Народногосподарське значення кукурудзи як у світі, так і в Україні, зокрема, важко переоцінити. Це культура універсального використання для харчової та
промислової галузей господарства. Кормові якості зерна та листостебельної маси роблять її практично незамінною у тваринницькій галузі. За валовими зборами зерна у світі вона посідає перше місце та третє за посівними площами. За врожайністю зерна їй немає рівних серед культур зернофуражної групи. Вищенаведені якості кукурудзи знайшли своє віддзеркалення у влучній назві, яку дали кукурудзі господарники, виробники та науковці – «цариця полів».
Створення та введення гібридної кукурудзи у виробництво загальновизнано як видатне досягнення біологічної науки XX століття. Ґрунтово-кліматичні умови Південного Степу України, при наявності зрошення, сприяють поширенню посівів кукурудзи та дозволяють використовувати генетичний потенціал практично
всіх груп стиглості. Науково доведено, що впровадження у виробництво нового, кращого від попереднього сорту чи гібриду будь-якої культури є найбільш ефективним та економічно доцільним способом стабілізації її виробництва, і пріоритет тут належить саме селекційним розробкам. Не є виключенням із цього
положення і кукурудза. Але в останній час значно підвищились вимоги до гібридів кукурудзи, їх адаптованості до ґрунтово-екологічних умов та технологій вирощування, що обумовило певні зміни у напрямах наукового пошуку.
