Аннотации:
У статті представлено ґрунтовне теоретичне дослідження впливу масштабних
екологічних стресорів на психоемоційну стійкість фахівців аграрного сектору України
в умовах глобальних та регіональних криз. Актуальність роботи зумовлена необхідністю
наукового переосмислення механізмів психологічної дезадаптації персоналу, чия професійна діяльність безпосередньо залежить від стану природного середовища, що зазнає
деструктивного впливу внаслідок кліматичних аномалій та воєнних дій.
На основі системного аналізу вітчизняного та зарубіжного наукового дискурсу автором обґрунтовано трирівневу класифікацію екологічних стресорів: природно-кліматичні
чинники тривалої дії, техногенно-воєнні деструктори та соціально-екологічні детермінанти. У межах теоретичної моделі розкрито зміст понять «еко-тривожність» та
«солостальгія», які визначено як провідні предиктори зниження когнітивної гнучкості
та професійного вигорання аграріїв. Концептуально доведено, що розрив сталих зв’язків
людини з ландшафтом призводить до деформації професійної ідентичності та виникнення симптомів «вторинної еко-травматизації» управлінського персоналу.
Окрему увагу приділено методологічному обґрунтуванню цифрової моделі психологічного супроводу, інтегрованої в автоматизовані системи діагностики (зокрема АІС
«Я-психолог»). Теоретично доведено, що використання таких інструментів забезпечує
об’єктивізацію моніторингу психоемоційного стану фахівців без відриву від виробництва та дозволяє впроваджувати превентивні заходи на ранніх етапах втрати резильєнтності.
Запропоновано систему стратегій подолання дезадаптації, що базуються на ресурсному підході С. Хобфолла та принципах трансформаційної стійкості. Стратегії диференційовано за когнітивно-смисловим, технологічно-цифровим та організаційно-середовищним рівнями, що забезпечує перехід від пасивного захисту до активного відновлення
психологічного капіталу. Теоретична значущість роботи полягає у поглибленні уявлень
про механізми психологічної резильєнтності в екстремальних екологічних умовах, а практична цінність – у можливості впровадження обґрунтованої моделі в систему управління
персоналом агропідприємств.
Описание:
Based on a systematic analysis of domestic and foreign scientific discourse, the author
substantiates a three-level classification of environmental stressors: long-term natural-climatic
factors, technogenic-military destructors, and socio-ecological determinants. Within the
theoretical model, the content of the concepts “eco-anxiety” and “solastalgia” is revealed, which
are identified as leading predictors of reduced cognitive flexibility and professional burnout of
farmers. It is conceptually proven that the disruption of stable human-landscape ties leads to
the deformation of professional identity and the emergence of “secondary eco-traumatization”
symptoms in management personnel.
Special attention is paid to the methodological substantiation of the digital psychological
support model integrated into automated diagnostic systems (specifically AIS “I-Psychologist”).
It is theoretically demonstrated that the use of such tools ensures the objectification of psychoemotional state monitoring of specialists without interrupting production and allows for the
implementation of preventive measures at early stages of resilience loss.
A system of strategies for overcoming maladaptation based on S. Hobfoll’s resource approach
and the principles of transformational resilience is proposed. The strategies are differentiated
at cognitive-semantic, technological-digital, and organizational-environmental levels, ensuring
a transition from passive defense to active restoration of psychological capital. The theoretical
significance of the work lies in deepening the understanding of psychological resilience
mechanisms in extreme environmental conditions, while the practical value lies in the possibility
of implementing the substantiated model into the personnel management system of agricultural
enterprises.