ВПЛИВ ЕКОЛОГІЧНИХ СТРЕСОРІВ НА ПСИХОЕМОЦІЙНИЙ СТАН ПЕРСОНАЛУ АГРАРНОГО СЕКТОРУ В УМОВАХ СУЧАСНИХ КРИЗОВИХ ВИКЛИКІВ

Abstract

У статті представлено ґрунтовне теоретичне дослідження впливу масштабних екологічних стресорів на психоемоційну стійкість фахівців аграрного сектору України в умовах глобальних та регіональних криз. Актуальність роботи зумовлена необхідністю наукового переосмислення механізмів психологічної дезадаптації персоналу, чия професійна діяльність безпосередньо залежить від стану природного середовища, що зазнає деструктивного впливу внаслідок кліматичних аномалій та воєнних дій. На основі системного аналізу вітчизняного та зарубіжного наукового дискурсу автором обґрунтовано трирівневу класифікацію екологічних стресорів: природно-кліматичні чинники тривалої дії, техногенно-воєнні деструктори та соціально-екологічні детермінанти. У межах теоретичної моделі розкрито зміст понять «еко-тривожність» та «солостальгія», які визначено як провідні предиктори зниження когнітивної гнучкості та професійного вигорання аграріїв. Концептуально доведено, що розрив сталих зв’язків людини з ландшафтом призводить до деформації професійної ідентичності та виникнення симптомів «вторинної еко-травматизації» управлінського персоналу. Окрему увагу приділено методологічному обґрунтуванню цифрової моделі психологічного супроводу, інтегрованої в автоматизовані системи діагностики (зокрема АІС «Я-психолог»). Теоретично доведено, що використання таких інструментів забезпечує об’єктивізацію моніторингу психоемоційного стану фахівців без відриву від виробництва та дозволяє впроваджувати превентивні заходи на ранніх етапах втрати резильєнтності. Запропоновано систему стратегій подолання дезадаптації, що базуються на ресурсному підході С. Хобфолла та принципах трансформаційної стійкості. Стратегії диференційовано за когнітивно-смисловим, технологічно-цифровим та організаційно-середовищним рівнями, що забезпечує перехід від пасивного захисту до активного відновлення психологічного капіталу. Теоретична значущість роботи полягає у поглибленні уявлень про механізми психологічної резильєнтності в екстремальних екологічних умовах, а практична цінність – у можливості впровадження обґрунтованої моделі в систему управління персоналом агропідприємств.