Аннотации:
Метою статті є комплексний аналіз правових, інституційних та процесуальних передумов для впровадження медіації в адміністративному судочинстві України в контексті сучасних європейських стандартів альтернативного вирішення спорів. Розглянуто можливість інституціоналізації медіації як ефективного інструменту зменшення навантаження на адміністративні суди та підвищення якості доступу до правосуддя в публічно-правових спорах.
Методи. У дослідженні застосовано методи формально-юридичного, порівняльно-
правового, системного та функціонального аналізу. Здійснено порівняння законодавства України із правовими системами Франції, Німеччини та Польщі. Особливу увагу приділено аналізу актів Ради Європи, зокрема Рекомендації Rec(2001)9, CEPEJ Guidelines on Mediation (2023), а також Хартії доступу до правосуддя в адміністративних спорах.
Результати. У ході дослідження встановлено, що в Україні відсутні процесуальні механізми для застосування медіації в адміністративних справах, попри наявність загального Закону «Про медіацію» (2021). Судова практика адміністративних судів також не демонструє схильності до застосування альтернативних способів вирішення спорів. У європейських країнах медіація у сфері публічного права активно використовується як обов’язкова (Франція), так і рекомендована (Німеччина, Нідерланди). Запровадження інституту медіації дозволяє підвищити ефективність судового захисту, уникати конфліктів, зменшити витрати часу та ресурсів.
Висновки. Інституціоналізація медіації в адміністративному процесі України потребує
внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України, розробки типових
процедур і форм участі сторін у медіації, створення єдиного реєстру медіаторів.
Доцільно впровадити пілотні проєкти в адміністративних судах щодо добровільного або рекомендованого залучення до медіації у справах, де можливе примирення. Позитивна практика європейських країн свідчить, що ефективна медіація не лише підвищує доступ до правосуддя, а і сприяє розвитку правової культури у суспільстві.
