Аннотации:
Ефективність селекційної роботи у свинарстві значною мірою
обумовлена рівнем диференціації ліній, типів тварин за основними
господарсько-корисними ознаками. Наявність генетичних відмінностей між
підібраними родинними формами є однією з умов отримання сталого ефекту
гетерозису в схрещуванні і породно-лінійній гібридизації [2, 3, 4].
Тому останнім часом значна увага надається дослідженню дискретності
перспективного і резервного генофонду свиней, виявленню
внутрішньопопуляційних відмінностей певних генеалогічних і типологічних
груп. Але наявні методи аналізу генотипових відмінностей, міжгрупової
мінливості, встановлення гетерозиготності (трансгресійний, імуногенетичний,
дискримінантний аналізи), в основному, орієнтовані на визначення дистанцій
між групами, що порівнюються і унеможливлюють класифікацію (групування)
наявних генотипів за основними господарсько-корисними ознаками. Тому слід
вести розробку методичних підходів, які дозволяють не тільки розрізняти
відмінності між групами, але й об’єднувати їх в окремі блоки, виходячи з їх
подібності за певними ознаками.
