Корегування селекційних програм з урахуванням кластерного аналізу.

Abstract

Ефективність селекційної роботи у свинарстві значною мірою обумовлена рівнем диференціації ліній, типів тварин за основними господарсько-корисними ознаками. Наявність генетичних відмінностей між підібраними родинними формами є однією з умов отримання сталого ефекту гетерозису в схрещуванні і породно-лінійній гібридизації [2, 3, 4]. Тому останнім часом значна увага надається дослідженню дискретності перспективного і резервного генофонду свиней, виявленню внутрішньопопуляційних відмінностей певних генеалогічних і типологічних груп. Але наявні методи аналізу генотипових відмінностей, міжгрупової мінливості, встановлення гетерозиготності (трансгресійний, імуногенетичний, дискримінантний аналізи), в основному, орієнтовані на визначення дистанцій між групами, що порівнюються і унеможливлюють класифікацію (групування) наявних генотипів за основними господарсько-корисними ознаками. Тому слід вести розробку методичних підходів, які дозволяють не тільки розрізняти відмінності між групами, але й об’єднувати їх в окремі блоки, виходячи з їх подібності за певними ознаками.