Аннотации:
Творчість українського сходознавця, перекладача, культуролога і дипломата Степана Левинського, який цікавий
для літературознавців передусім як автор самобутніх тревелогів, залишається маловідомою для широкого загалу.
Літературна спадщина автора наразі висвітлена лише в поодиноких публікаціях. Це надає актуальності темі нашого
дослідження й обумовлює потребу в її розкритті. Мета статті – з’ясувати особливості поетики книги С. Левинського
«З Японського дому», акцентувавши жанрові домінанти й основні риси ідіостилю. Твори, що увійшли до збірки,
можна беззастережно ідентифікувати як подорожні нариси, причому такому означенню зовсім не суперечить те, що
її автор був емігрантом і тривалий час мешкав у Парижі, що постає місцем подій, які розгортаються на її сторінках.
Попри те, що подорожнім нарисам властиве порушення жанрових канонів оповіді, у збірці С. Левинського перева жають твори, які відповідають жанровим ознакам оповідання. У збірці «З Японського дому» письменник виявляє схильність до деталізованих описів, фокусуванні уваги на інтер’єрах і зовнішніх архітектурних деталях. Авторський
стиль виразно характеризується дотепністю: рафінований гумор С. Левинського, зокрема, можна помітити в пор третних характеристиках персонажів його творів. Письменника цікавлять не лише зовнішні прояви культури япон ців: він підкреслює свою потребу пізнати їхню психологію і духовний світ. Артикулюючи власні спостереження за
поведінкою японців, сходознавець активно використовує самобутні художні прийоми, що надає його оповіді пое тичного стилю. Образи-персонажі у творах С. Левинського мають чітко виписані характери з незмінним акцентом
на культурній приналежності. Аналіз подорожніх нарисів збірки «З Японського дому» дозволяє зробити висновки
про еклектичний стиль творів С. Левинського, які поєднують характерні ознаки поетичної прози, виразний гуморис тий модус і точність та докладність наукового викладу. Тревелоги автора, які за жанровими ознаками тяжіють до
оповідань, самобутньо візуалізують такі аспекти японської культури, як традиційний одяг, кухня, музика, танець,
міжособистісна взаємодія, а також особливості міжкультурного спілкування.
