Abstract:
У статті встановлено порядок законодавчого закріплення обов’язковості проведення готівкових операцій через реєстратор розрахункових операцій. Наведено аргументи противників обов’язкової фіскалізації в Україні (неможливість досягнення позитивного ефекту від тотальної реєстрації розрахункових операцій, підтверджене висловами аналітиків та економістів, збільшення вартості ведення бізнесу, утворення додаткових корупційних ризиків, нівелювання позитивного ефекту від використання спрощеної системи оподаткування). Досліджено послаблення щодо фіскалізації, які були прийняті для підприємців на 2020–2021 роки. Проаналізовано статистичні дані, щодо реєстрації касових апаратів у 2022 році. Визначено категорії та напрямки діяльності підприємців, які не підпадають під фіскалізацію (підприємці- платники єдиного податку на першій групі, реалізація товарів власного виробництва, підприємці, які проживають у сільській місцевості, тощо). Досліджено етимологію понять автономний та програмний реєстратори розрахункових операцій. Проведено їх порівняльну характеристику. Визначено порядок реєстрації автономних та програмних касових апаратів. Встановлено, які недоліки автономного касового апарату та яким чином їх можна усунути. Досліджено проблеми, з якими стикаються
підприємці під час використання реєстраторів розрахункових операцій: можливість досягнення та перевищення ліміту, обов’язкова наявність первинних документів, визначення адреси реєстрації касового апарату, перебої в роботі фіскального серверу. Встановлено позитивні наслідки проведення фіскалізації. Визначено ступінь відповідальності за порушення законодавства щодо реєстрації розрахункових операцій. Вивчено можливість послаблення відповідальності шляхом прийняття нового законопроекту, який на момент дослідження перебуває на розгляді у Верховній Раді України після внесення запропонованих доопрацювань.
