Короткий опис(реферат):
У статті приділена увага питанням визначення інформаційного простору об’єкта в задачах ідентифікації, причому інформаційна множина розглядається як сукупність даних, що отримані під час спостереження за змінними об’єкту в процесі нормальної експлуатації системи і апріорними даними про структуру об’єкту. Для того, щоб управляти, слід використовувати необхідну інформацію для оцінки ситуації, що склалася, і виробляти рекомендації, що забезпечують найбільш ефективне виконання цілей управління ситуацією. Вибір моделі при розв’язанні задач управління та вивченні безперервних процесів обумовлений як умовами реалізації, так і вимогами адекватності. В умовах невизначеності на перший план виходять алгоритми і методи інформаційного аналізу даних різної структури. Для розв’язання проблеми управління в умовах невизначеності використовуються методи теорії адаптивних систем, які дозволяють: забезпечити високу точність управління при суттєвій зміні динамічних властивостей об’єкта; здійснювати оптимізацію режимів роботи об’єкта в умовах зміни його характеристик; підвищити надійність системи; уніфікувати окремі підсистеми управління і їх блоки; скоротити терміни розробки і доведення системи. Адаптивні методи використовуються для розв’язку задач, в яких відсутня інформація про характер і умови функціонування об’єкта, а також у випадку неможливості або недостатньо повної формалізації апріорних даних. Процес синтезу адаптивної системи можна розбити на декілька етапів. Спочатку формується мета управління і виказуються вимоги до структури математичної моделі об’єкту. Для цього використовується апріорна і/або експериментальна інформація. В більш загальному випадку синтез системи зв’язаний з розв’язком задачі структурної ідентифікації. На другому етапі визначається структура керуючого пристрою. Далі здійснюється вибір алгоритму адаптації параметрів регулятора. На заключному етапі проводиться обґрунтування прийнятого алгоритму.
