Оцінка економічної, біоенергетичної та екологічної ефективності елементів рівнів біологізації технології вирощування соняшника в умовах Південного Степу

Abstract

У статті наведено результати чотирирічних досліджень економічної, біоенергетичної та екологічної ефективності вирощування гібридів соняшника середньоранньої екологічної групи PR64F66 F1 і Tunca F1 за різних ступенів біологізації зональної технології вирощування в умовах Південного Степу України: традиційної інтенсивної, екстенсивної мінімальної, органічної і дворівневої біологізованої. Установлено, що всі елементи біологізації технології вирощування гібридів соняшника зумовлювали істотне покращення базисних показників економічної ефективності, насамперед собівартості одиниці продукції, загальних виробничих витрат, виручки, умовно чистого прибутку і підсумкового показнику – рівня рентабельності виробництва. Аналіз останнього показника дозволяє стверджувати, що найвищу економічну привабливість у середньому за фактором А мають варіанти екстенсивної (мінімальної) технології вирощування, за яким рівень рентабельності у середньому за роки проведення дослідження становив 160,1%, та варіант органічної технології – 159,9%. За умови сертифікації виробника та надання партії товарного соняшника органічного статусу цей показник, зважаючи на 20% органічний бонус, реально збільшити до 211,9%, що є істотним резервом покращення економічного стану господарства. Найвищу енергетичну ефективність у досліді продемонстрували варіанти, в яких не передбачалося застосування найбільш енергетично ємких складників – мінеральних добрив. Варіанти біологізованої І та органічної технології забезпечили значення цього показника на рівні 4,76 і 5,73 відповідно. Інші варіанти також характеризуються нами як енергетично ефективні, адже вони забезпечують більш ніж 2,5-кратне повернення витраченої енергії на 1 га з урожаєм. Аналіз екологічної відповідності гібридів культури, що формували градацію фактору А досліду, дозволяє дійти висновку про перевагу гібриду РR64F66 F1 за основними індексами, що відображають екологічну толерантність, і насамперед за показником пластичності bi (1,06 порівняно із 0,96 за варіантом гібриду Tunca F1) і стабільності Sdi2 (0,00091 проти 0,00077 відповідно), що свідчить про суттєво вищу відповідність зазначеного гібриду екологічним умовам зони вирощування, передусім за показником посухостійкості, який останнім часом розглядається як найбільш принциповий, ураховуючи сучасні кліматичні трансформації.