Норми протеїнового живлення овець асканійської тонкорунної породи в умовах Півдня України

Abstract

У статті розглянуто доцільність підвищення енергетичних і білкових норм у раціонах асканійських тонкорунних порід на 15–20% порівняно з чинними (1985 р.), що забезпечує отримання 3,0–3,5 кг чистої вовни та покращує її якість. Раніше основний зимовий корм овець був представлений сіном злакових трав (природне й посівне), на сучасний період у кормових раціонах до 30–45% і більше почали займаюти соковиті корми. Кукурудзяний силос у роботі є основною їжею. У раціоні корму він охо- плює 40–45% поживних речовин. Раціони для овець, що застосовуються в господарствах Херсонщини, складаються переважно з кукурудзяного силосу (40–45% поживної енергії) та невеликої кількості концентратів (250–300 г). Для овець із тонкою вовною такі раці- они мають дуже великий об’єм і не відповідають потребам тварин в енергії на остан- ньому місяці підсисного періоду. Годівля підсисних маток синтетичною сечею важлива навіть при забезпеченні спо- живання білка в рамках чинних правил. Це не спричиняє зниження продуктивності вовни, впливає на збереження живої маси овець і вироблення молока, особливо у близнюків, і на їх розвиток. Тому під час створення міцної кормової бази для вівчарства в умовах півдня України варто залучати високоврожайні засухостійкі трави й кормові культури для використання в пасовищному та сировинному конвеєрах і застосовувати оптимальну структуру посів- них площ, орієнтовану на здешевлення кормовиробництва.