Abstract:
У статті автор розглядає взаємодію вчителя зі школярами як
особистісний рівень спілкування. Особистісна взаємодія подається як
смисложиттєве усвідомлення педагогічної діяльності. Для вчителя важливим є
об’єктивне сприйняття життя зростаючої дитини (умов її буття, інтересів,
цінностей, установок і т.д.), бажання допомогти їй у збагненні цінностей
життя, знаходженні його змісту. Визначаючи особистісну взаємодію вчителя зі
зростаючою дитиною як центральну категорію педагогічної діяльності, автор
стверджує важливість «заглиблення» в суб’єктність учителя й суб’єктність
дитини, поєднання точок дотику для розгортання особистісної взаємодії. Саме
життя дитини, його пізнання надає можливість стикатися з почуттями й
емоціями, цінностями і перевагами тощо «реальної» дитини та допомагати їй в
особистісному зростанні (робити вибори, самовизначатися, особистісно
розкриватися і т.д.).
