Ефективність добору форм пшениці озимої за кількісними ознаками і проблеми їх ідентифікації

Abstract

У статті визначено, що для добору морфобіотипів за комплексом адаптивних ознак необхідний вибір умов вирощування, який сприяє підвищенню виходу цінних рекомбінантів. Для їх збереження в наступних генераціях необхідно створювати нормальні і навіть комфортні умови вирощування (зрошення, більша площа живлення). Початок штучного добору селекціонер повинен планувати згідно з поставленими завданнями. Стратегічним завданням селекції озимої пшениці на сучасному етапі є створення високоадаптивних сортів, які мають високий рівень генетичного захисту врожаю від біотичних і абіотичних факторів середовища та спроможні максимально реалізувати потенціал урожаю в поєднанні з високою якістю зерна. Ефективність селекційної роботи залежить від багатьох умов і факторів, серед яких головними є різноманітний у генетичному відношенні повноцінний вихідний матеріал, науково обґрунтована модель сорту для конкретних умов вирощування, надійні методи розпізнання і добору цінних генотипів, котрі відповідають завданням селекції (відповідно до моделі сорту), ефективні та об’єктивні методи оцінювань як вихідного матеріалу, так і нащадків добору елітних рослин. В останні роки успішно розвиваються дослідження структури і характеру взаємозв’язків кількісних ознак, котрі визначають продуктивність рослин. Це стимулюється логікою генетичних розробок і вимогами практичної селекції. Результати досліджень, накопичені у генетиці та селекції, свідчать, що комплекс ознак, котрі визначають продуктивність, являють собою складну і динамічну систему, елементи якої узгоджено або різновекторно реагують на мінливі умови довкілля. Без урахування цієї системи марно надіятися на підвищення ефективності селекційної роботи. У центрі уваги дослідників систем мінливості ознак є параметри їх абсолютних величин та кореляційні залежності між ними на фенотиповому і генотиповому рівнях