Аннотации:
Кукурудза є однією
з основних культур сучасного світового землеробства.
За посівними площами вона займає третє місце серед
зернових культур і перше місце за урожайністю та вало-
вими зборами. Як високопродуктивну культуру універ-
сального використання її вирощують для продовольчих,
кормових і технічних потреб, і світовий запит на зерно
зростає щорічно [1].
Процес формування високопродуктивних агробіоце-
нозів кукурудзи передбачає повне забезпечення фізіоло-
гічних вимог конкретних сортів до факторів зовнішнього
середовища шляхом оптимізації елементів технології її
вирощування. Важливими елементами сортової техно-
логії вирощування кукурудзи слід вважати спосіб сівби,
густоту рослин, вологозабезпеченість, зумовлених їх
морфологічними особливостями й тривалістю вегетаці-
йного періоду [2].
У технології вирощування кукурудзи не існує дру-
горядних заходів. Будь-який агротехнічний захід
по-своєму важливий і необхідний. Вплив його на кінце-
вий результат, урожайність може проявитися більшою
чи меншою мірою залежно від умов і прийомів техноло-
гії вирощування [3]. У зв’язку із цим існує необхідність
вивчення впливу технологічних заходів на показники
фотосинтетичної діяльності та їх зв’язок з урожайністю
зерна гібридів різних груп Продовольчої та сільсько-
господарської організації ООН (далі – ФАО) за різного
рівня вологозабезпеченості.
