Розвиток та поширення бурої листкової іржі пшениці озимої залежно від метеоумов, сортового складу та методів захисту

Abstract

Сучасні глобальні кліматичні зміни, змушують агровиробників не тільки адаптувати технології вирощування сільськогосподарських культур до нових більш посушливих умов для отримання сталих та високих урожаїв, а й призводять до змін у патологічному процесі збудників хвороб рослин, біологічний цикл розвитку яких, тісно пов’язаний із факторами зовнішнього середовища. Однією з найбільш поширених хвороб пшениці озимої, що за своєю шкодочинністю та розповсюдженням не поступається жовтій та стебловій іржі, септоріозу та іншим плямистостям, є бура листкова іржа, збудник Puccinia recondita Rob. ex Desm. f. sp. tritici. У посушливих умовах Південного Степу України хвороба проявляється раз на п’ять років за умови достатнього зволоження у період весняно-літньої вегетації рослин, коли значення гідротермічного коефіцієнту (ГТК) переважає 1,0. Головним фактором, що впливає на інтенсивність розвитку патогена, є вологозабезпеченість з квітня по червень (ΣО>50 мм). За умов 2019 року сума опадів у цей період становила 194 мм, що призвело до розвитку хвороби на рівні 18,4% за поширення 27,2%. Сорти пшениці озимої Антонівка, Благо та Марія суттєво знижували свою продуктивність за умов ураження рослин у фазу молочної стиглості (стадія 73 – 77 за шкалою ВВСН) на рівні від 10,8 – 11,3%, знижуючи при цьому чисту продуктивність фотосинтезу (ЧПФ) на 14,2 – 14,3% і як наслідок урожайність до 2,3 – 3,1 т/га. Для максимальної реалізації продуктивного потенціалу сортів та ефективного контролю розвитку збудника бурої листкової іржі пшениці озимої, за сприятливих для епіфітотійного розвитку умов, слід застосовувати системні фунгіциди з тривалою захисною дією з хімічної групи триазолів (Колосаль, к.е., 1,0 л/га) у стадію 69 – 71 за шкалою ВВСН. Це забезпечує не тільки надійний захист посівів (Ед: 77,9 – 82,0 %), а й отримання урожаю на рівні 3,3 – 4,6 т/га залежно від сорту у незрошуваних умовах.