Аннотации:
У статті висвітлено особливості стратегій міфологізації та містифікації, використаних Ю. Винничуком у створенні літературної біографії Івана Вагилевича в романі «Лютеція». Передусім акцентується схильність письменника до властивої постмодернізму гри з історичним матеріалом, що оприявнюється загалом у багатьох його творах і в аналізованому романі зокрема. Увагу зосереджено на своєрідності взаємодії міфологічного і культурно-історичного аспектів у белетризованій біографії видатного громадського діяча ХІХ століття, відомого своєю діяльністю в Руській Трійці. Простежується специфіка художньої візуалізації образу Івана Вагилевича у зв’язку з нарисом І. Франка й наведеним у ньому епістолярієм представників зображеної в романі історичної доби. Визначено кореляцію персонажів «Лютеції» з образами і мотивами кельтської міфології. З’ясовано специфіку ремінісцентних зв’язків головного героя з архетипним образом Дон Жуана. У висновках акцентується використання Ю. Винничуком іронії, гротеску й комічних інтонацій як прояву неоміфологічного прийому дегероїзації. Також підкреслюється, що стратегії міфологізації та містифікації в «Лютеції» відображають притаманну автору манеру інтерпретації культурно-історичного матеріалу.
