Аннотации:
Політико-економічна система України протягом років незалежності зазнала значних змін, доповнених трансформаційними процесами останнього десятиліття, що охопили всі галузі національної економіки. Невідповідність реформ, що визначали орієнтири розвитку сільського господарства в Україні, еволюційним перетворенням міжнародного аграрного ринку призвели до порушення ефективності функціонування галузі та стали загрозою для її фінансової безпеки, що спричинило потребу у перегляді пріоритетів державної уваги щодо формування засад подальшого успішного соціально-економічного розвитку суспільства у довгостроковій перспективі. Метою статті є запровадження механізму фінансової безпеки розвитку сільського господарства, визначення його основних елементів та розробки алгоритму реалізації механізму посилення фінансової безпеки розвитку сільського господарства. Для досягнення поставленої мети використано методи аналізу та синтезу, моделювання, табличний та графічний методи дослідження тощо. Авторами визначено, що формування фінансової безпеки розвитку сільського господарства необхідно здійснювати під впливом внутрішніх та зовнішніх факторів. Зазначено, що розробка даного механізму здійснювалась з дотриманням таких принципів: системність, орієнтованість на стратегічні цілі, комплексність, високий динамізм, альтернативність, ефективність, законність, адаптивність, взаємозалежність та взаємоузгодженість, системність дії. Зроблено глибокий аналіз алгоритму реалізації механізму посилення фінансової безпеки розвитку сільського господарства, який передбачає поетапність дій. Встановлено, що механізм формування фінансової безпеки розвитку сільського господарства має бути направлений на вирішення таких задач: оптимізацію грошових потоків господарюючих суб’єктів галузі; формування та розподіл прибутку; антикризове управління; активізацію залучення та ефективність використання інвестицій; оцінка грошового потоку у масі; оптимізація структури капіталу; запобігання фінансовим ризикам. Визначено, що основним результатом від системного підходу є отримання системного ефекту у вигляді додаткового скорочення загального рівня фінансового ризику або у вигляді скорочення витрат на реалізацію превентивних та компенсаційних заходів по зниженню фінансових загроз.
