Abstract:
Наведені результати досліджень прояву показників фотосинтетичної діяльності та урожайності зерна інноваційних гібридів кукурудзи за різних способів поливу та волого- забезпеченості в умовах Посушливого Степу. Гібриди висівались за різних способів поливу (дощування звичайне, краплинне зрошення, підґрунтове зрошення) та без зрошення задля порівняння їх посухостійкості. Встановлена адаптованість гібридів різних груп ФАО до технологій поливу з певним рівнем вологозабезпеченості. Розрахунки залежності урожай- ності зерна гібридів кукурудзи від площі листкового апарату в умовах зрошення показали, що існує сильний позитивний зв’язок між цими показниками. Характерним є те, що залеж- ність не має характер прямолінійності. Просліджується оптимум площі листкової поверхні (55–60 тис. м2 /га), що забезпечує урожайність зерна гібридів кукурудзи в умовах зрошення 15–16 т/га. Така урожайність може бути сформована за фотосинтетичного потенціалу 3 200–3 300 тис. м2 *діб. Без зрошення надмірний фотосинтетичной потенціал призводить до зменшення урожайності. Оптимальним показником фотосинтетичного потенціалу гібридів кукурудзи в умовах Посушливого Степу без зрошення є 1 300–1 400 тис.м2 *діб, що можуть забезпечити гібриди відповідної групи стиглості та високої посухо- стійкості. Гібриди кукурудзи мали найвищу урожайність зерна за краплинного зрошення. Змен- шення урожайності за інших способів поливу становило від 0,41 до 2,35 т/га. Найбільші переваги краплинного способу поливу зафіксовано у середньопізніх гібридів (ФАО 420–430), їх урожайність становила 15,23 та 15,78 т/га і була більшою на 1,02–2,35 т/га порів- няно з іншими способами поливу. В умовах зрошення необхідно використовувати гібриди кукурудзи з генетично запрограмованою реакцією на умови вирощування (спосіб поливу, режим вологості ґрунту та мінерального живлення). Порушення вологозабезпеченості посівів кукурудзи призводить до значних втрат урожайності зерна, особливо у гібридів пізньостиглої групи
