Abstract:
Мета статті – визначити функції бінарної опозиції «світло–темрява» у структуруванні художнього світу роману Г. Пагутяк «Урізька готика» та виявити специфіку неоміфологічної стратегії, застосованої авторкою. Увага зосереджується на ролі антиномічної пари у моделюванні хронотопу, організації образної системи твору та в розгортанні сюжету. Акцентуються особливості авторського неоміфу про Уріж.
Висновується, що обрана Г. Пагутяк неоміфологічна стратегія спрямована на реставрацію загальних схем міфомислення, зокрема бінарної аксіології, та конструювання художнього світу роману за моделлю космогонічного міфу, що уможливлює переосмислення сучасної дійсності в контексті вічності.
