Аннотации:
Підвищення рівня якості життя населення та побудова згуртованого суспільства неможливі без рівного та справедливого доступу населення до першочергових благ, серед яких житло – найважливіше. Метою статті є визначення ролі і значення інклюзивного соціального житла для розв’язання проблеми житлового забезпечення населення.
У статті визначено та розкрито ключові функції інклюзивного соціального житла. Серед них виділені наступні: 1) соціальне житло як визначальний фактор добробуту; 2) сприяння вирішенню проблеми соціальної нерівності; 3) справедливий розподіл ресурсів, благ та вигід у суспільстві; 4) захист вразливих груп населення; 5) сприяння консолідації суспільства.
Проведений короткий огляд сучасної зарубіжної практики масштабізації інклюзивного соціального житла. Досвід європейських країн показав, що принцип інклюзивності, зокрема, у питаннях житлового забезпечення є центральним у багатьох стратегіях і програмах соціального розвитку.
Створення інклюзивного соціального житла формує потужний соціальний та економічний ефект для країни та суспільства. Серед основних вигід є: підвищення стабільності та безпеки суспільства; розвиток соціальної інтеграції; вивільнення коштів населення для освіти, здоров’я, індивідуального професійного і духовного розвитку; підтримка соціально незахищених верств населення; скорочення числа безхатченків; сприяння екологічній стійкості житлового будівництва.
Окреслені основні категорії населення, які потребують інклюзивного соціального житла в Україні. Серед них постають: внутрішньопереміщені особи, військовослужбовці, працівники бюджетної сфери, молоді сім’ї, люди похилого віку та з обмеженими фізичними здібностями.
Проведено кількісну оцінку забезпеченості соціальним житлом у розрізі регіонів країни. Результати оцінки виявили значний дефіцит інклюзивного соціального житла в Україні за всіма її регіонами. Найбільша частка соціального житла зосереджена на територіях Київської, Харківської, Закарпатської та Львівської областей.
Визначено, що фінансування реалізації інклюзивних соціально-житлових ініціатив має ґрунтуватись на консолідації зусиль всіх зацікавлених стейкхолдерів, результатом яких мають стати фондові механізми акумулювання фінансових ресурсів.
