ІНКЛЮЗИВНІСТЬ ЯК ІМПЕРАТИВ РОЗВ’ЯЗАННЯ ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛЬНОГО ЖИТЛОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Abstract

Підвищення рівня якості життя населення та побудова згуртованого суспільства неможливі без рівного та справедливого доступу населення до першочергових благ, серед яких житло – найважливіше. Метою статті є визначення ролі і значення інклюзивного соціального житла для розв’язання проблеми житлового забезпечення населення.

У статті визначено та розкрито ключові функції інклюзивного соціального житла. Серед них виділені наступні: 1) соціальне житло як визначальний фактор добробуту; 2) сприяння вирішенню проблеми соціальної нерівності; 3) справедливий розподіл ресурсів, благ та вигід у суспільстві; 4) захист вразливих груп населення; 5) сприяння консолідації суспільства.

Проведений короткий огляд сучасної зарубіжної практики масштабізації інклюзивного соціального житла. Досвід європейських країн показав, що принцип інклюзивності, зокрема, у питаннях житлового забезпечення є центральним у багатьох стратегіях і програмах соціального розвитку.

Створення інклюзивного соціального житла формує потужний соціальний та економічний ефект для країни та суспільства. Серед основних вигід є: підвищення стабільності та безпеки суспільства; розвиток соціальної інтеграції; вивільнення коштів населення для освіти, здоров’я, індивідуального професійного і духовного розвитку; підтримка соціально незахищених верств населення; скорочення числа безхатченків; сприяння екологічній стійкості житлового будівництва.

Окреслені основні категорії населення, які потребують інклюзивного соціального житла в Україні. Серед них постають: внутрішньопереміщені особи, військовослужбовці, працівники бюджетної сфери, молоді сім’ї, люди похилого віку та з обмеженими фізичними здібностями.

Проведено кількісну оцінку забезпеченості соціальним житлом у розрізі регіонів країни. Результати оцінки виявили значний дефіцит інклюзивного соціального житла в Україні за всіма її регіонами. Найбільша частка соціального житла зосереджена на територіях Київської, Харківської, Закарпатської та Львівської областей.

Визначено, що фінансування реалізації інклюзивних соціально-житлових ініціатив має ґрунтуватись на консолідації зусиль всіх зацікавлених стейкхолдерів, результатом яких мають стати фондові механізми акумулювання фінансових ресурсів.