Аннотации:
У статті досліджено лідерство в системі публічної влади як організаційно-управлінський механізм забезпечення стійкості культурної політики в умовах безпекових загроз. Актуальність теми зумовлена тим, що сучасний безпековий контекст вимагає від культурної політики здатності зберігати цілі, підтримувати безперервність культурних послуг, адаптувати інструменти управління та відновлювати інституційні спроможності. Мета дослідження полягає в обґрунтуванні лідерства як механізму забезпечення стійкості культурної політики та розробленні аналітичної матриці для її моніторингу. Методологічну основу становлять системний і структурно-функціональний аналіз, контент-аналіз нормативно-правових актів України, узагальнення міжнародних аналітичних документів і концептуальне моделю-вання. Уточнено зміст понять «лідерство в системі публічної влади», «культурна політика», «безпекові загрози» та «організаційно-управлінський механізм забез-печення стійкості культурної політики». Лідерство трактовано як інституціона-лізовану спроможність органів публічної влади формувати бачення, координу-вати взаємодію, мобілізувати ресурси, забезпечувати комунікацію та організову-вати відновлення. Виокремлено інституційні, інфраструктурні, кадрові, ресурсні, інформаційно-комунікаційні та ціннісно-ідентифікаційні загрози. Обґрунтовано параметри стійкості культурної політики: безперервність, адаптивність, керова-ність, відновлюваність і ціннісну послідовність. Запропоновано аналітичну матрицю, що поєднує групи загроз, лідерські функції, управлінські інструменти та орієнтири моніторингу. Практичне значення результатів полягає у викорис-танні запропонованого підходу для міжвідомчої координації, інтеграції сфери культури в плани стійкості, розвитку лідерських компетентностей та індикатор-ного оцінювання. Доведено, що лідерство є інтегрувальним механізмом забез-печення стійкості культурної політики в умовах безпекових загроз.
