Abstract:
У статті досліджено теоретичні та практичні аспекти забезпечення принципів законності та прозорості в системі місцевого самоврядування (МС) в контексті останніх законодавчих змін; показано, що відсутність чітких алгоритмів реалізації принципу прозорості в умовах цифровізації, недостатність інструментів громадського контролю та правові колізії в регламентації нагляду за законністю рішень органів місцевого самоврядування (ОМС) створюють умови для неналежного надання громадянам публічних послуг та провокують ризики появи корупційних діянь; проаналізовано вплив новітніх правових норм на механізми ухвалення управлінських рішень та взаємодію ОМС з територіальними громадами; особлива увага надається цифровізації публічних послуг та впровадженню електронних систем звітності як інструментів мінімізації корупційних ризиків; досліджено виклики, пов’язані з адаптацією МС до правового режиму воєнного стану, зокрема баланс між потребою оперативного управління та дотриманням прав громадян на доступ до публічної інформації; розглянуто роль державних інституцій та громадського сектору в моніторингу діяльності муніципалітетів; обґрунтовано, що прозорість є не лише вимогою закону, а й ключовим чинником зміцнення довіри до влади; за результатами дослідження сформульовано пропозиції щодо дальшого вдосконалення нормативно-правової бази, спрямованої на посилення підзвітності посадових осіб; виокремлено потребу гармонізації українського законодавства з європейськими стандартами належного врядування (Good Governance); доведено, що ключовим завданням публічного управління стає не лише розширення повноважень громад, а й створення дієвих запобіжників проти зловживань владою на місцях.
