Аннотации:
Мета статті – аналіз підходів до вирішення проблеми малоземелля та безземелля селянства та підвищення продуктивності селянських господарств у Центральній Україні в пореформений період 1880–1917 рр.
Наукову новизну вбачаємо у висвітленні аграрних відносин на території Центральної України, одного із найменш
досліджених в українській історіографії історико-географічних регіонів, у 80-х рр. ХІХ – на поч. ХХ ст. та аналізі їхнього впливу на вирішення проблеми малоземелля та безземелля українського селянства, покращення ефективності селянських господарств. Також до наукового обігу введено маловідомі документи з історії аграрних відносин в Україні в оригінальній авторській інтерпретації.
Висновки. У фокусі публікації різноманітні аспекти соціально-економічного розвитку на теренах Центральної України у 80-90-х рр. ХІХ ст., зокрема особливості аграрних відносин у Центральній Україні. У той період на території регіону відбулися вагомі економічні експерименти, спрямовані на вирішення аграрного питання та задоволенні економічних потреб селянства. Вони були ініційовані як працівниками земських установ, так і громад- ськими діячами, зокрема Миколою Левитським. Ці спроби мали частковий економічний успіх. Це було зумовлено тим, що селянство Херсонської, Катеринославської, Київської, Полтавської губерній мали більші за розміром земельні наділи, ніж на інших територіях, вирізнялися більшою підприємницькою ініціативою, про що свідчить їхня підтримка кооперативного руху.
Незважаючи на вагомий вплив земельних реформ кінця ХІХ – поч. ХХ ст. та економічних експериментів М. Левитського, вони не змогли кардинально вплинути на покращення економічного становища українського селянства На думку С. Рудницького, – сучасника та дослідника цих, процесів низький рівень освіти українського селянства, малоземелля та безземелля, значне поміщицьке та общинне землеволодіння стали основними причинами участи українських селян у революційних процесах 1917–1922 рр.
