Abstract:
У статті розглянуто сучасні іноземні підходи до навчання в системі професійної освіти, зокрема в аспекті підвищення кваліфікації фахівців. Проведено аналіз основних освітніх моделей, що застосовуються в різних країнах, таких як дуальна система (Німеччина, Австрія, Швейцарія), модульне навчання (Великобританія, Фінляндія), компетентнісний підхід (США, Канада), цифрові технології та дистанційне навчання (ЄС, Австралія). Зарубіжні соціологічні дослідження свідчать про бажання багатьох людей підвищувати свою кваліфікацію не тільки в традиційних навчальних закладах, але і на своєму робочому місці, в громадських організаціях, в групах за інтересами, тобто таким чином, який передбачає підвищення не тільки рівня кваліфікації, але й культури співпраці. Найбільш активно ці ідеї розвиваються в працях німецьких дослідників (П. Браунек, У. Даушер, Х. Зіберт, Р. Міллер, А. Шмідт), які виявили ефективні форми співпраці — наставництво, навчання, спрямовані на розвиток процесу саморефлексії та відпрацювання професійного діалогу.
Особливу увагу приділено ролі самостійного навчання в професійному розвитку дорослих (на основі досліджень Г. Коллінза, Р. Кенді, О. Броккетта, Д. Хіместри), а також практико-орієнтованим методикам, які сприяють ефективному застосуванню отриманих знань у реальних робочих умовах.
У статті визначено можливості адаптації міжнародного досвіду до української системи професійної освіти. Обґрунтовано необхідність розвитку зв’язку освіти з ринком праці, впровадження модульного навчання, посилення цифровізації освітнього процесу та підтримки концепції безперервного навчання (lifelong learning).
У багатьох країнах здійснюється оновлення змісту освіти, розробляються нові технології, що формує соціальне замовлення педагогів на зміст підвищення кваліфікації. До компонентів оновлення належать: зміст освіти з відповідних дисциплін; актуалізація освітніх та виховних цілей, їх відповідність духу часу; педагогічний досвід та новаторські ідеї; концепція глобальної стратегії в освіті; використання зарубіжного досвіду в організації підвищення кваліфікації педагогічних кадрів.
Результати дослідження можуть бути корисними для науковців, освітніх управлінців, викладачів професійних навчальних закладів та фахівців, зацікавлених у вдосконаленні системи підвищення кваліфікації в Україні.
