Короткий опис(реферат):
У статті наведено результати досліджень щодо вивчення впливу густоти стояння рослин на врожайність та якість плодів баклажану. Дослідження проводили впродовж 2020–2021 років на темно-каштановому середньосуглинковому ґрунті в умовах краплинного зрошення ПСП АФ «Сиваш» Новотроїцького району Херсонської області на ранньостиглому гібриді баклажану Блек Перл F1. Схемою досліду було передбачено вивчення таких варіантів: 30 тис./га (зріджений посів), 40 тис./га (оптимальний посів), 50 тис./га (загущений посів). За результатами досліджень встановлено, що із загущенням посівів площа листкової поверхні зменшувалась за рахунок більшого взаємозатінення та зменшення площі живлення рослин. Мінімальні значення показника у всі строки визначення забезпечила густота стояння 50 тис./га, максимальні – 30 тис./га. Аналогічну закономірність між варіантами досліду спостерігали і за рівнем сформованої врожайності плодів. Максимальним його визначено у зрідженому посіві – 48,2 т/га, що на 12,3 т/га або 34,3% більше, порівняно із загущеним посівом. Між урожайністю плодів та площею листкової поверхні рослин встановлено дуже сильну ступінь взаємозв’язку (коефіцієнт детермінації у фазу бутонізації становив 0,923, плодоутворення – 0,959, достигання плодів – 0,985). На вмісті у плодах сухих речовин і загальних цукрів густота стояння рослин не позначилась. Вміст сухих речовин за варіантами досліду коливався в межах 7,4–7,5%, вміст цукрів – в межах 3,0–3,1%. Між урожайністю плодів та вмістом у них сухих речовин і загальних цукрів встановлено помірну ступінь зв’язку (коефіцієнт детермінації становив відповідно 0,426 і 0,432), тобто дані показники майже не залежали один від одного. Загущення посівів знижувало вміст у плодах баклажану вітаміну С. Максимальним його визначено у плодах зрідженого посіву – 102 мг/кг, що на 4,1% більше, порівняно із густотою стояння рослин 50 тис./га. Між урожайністю плодів та вмістом у них вітаміну С встановлено дуже сильну ступінь взаємозв’язку (коефіцієнт детермінації становив 0,988). Загущення посівів призводило до дещо меншого накопичення нітратів плодами баклажану. За варіантами досліду даний показник був у 6,6–7,1 рази нижчим за ГДК (300 мг/кг).
