Аннотации:
Згідно зональної особливості, Південний Степ України вважають найбільш сприятливим для сталого і ефективного розвитку землеробської галузі. Таким він залишався упродовж довгих років. Україна була відомою в світі житницею продовольчої продукції. Проте в останні десятиріччя цей постулат дещо змінився. На більшості території землекористування регіону значно погіршився стан показників родючості основних типів ґрунтів, вони втратили і надалі збіднюються на вміст гумусу, доступних для рослин макро- і мікроелементів, втрачають показники структури, водовбирну й водоутримуючу здатність. До цього призводять відхилення від чергування культур у сівозмінах, недовнесення добрив, особливо органічних, істотні зміни клімату в бік посушливості, наростання температур і нерівномірного випадання опадів тощо. Цілий ряд негативу грунтам на наступний період привнесуть військові дії, шкідливі викиди і забруднення, значно зменшенні площі зрошуваних земель внаслідок підриву окупантами Каховської ГЕС.
Зазначене та інші фактори, зміни і можливості землекористувачів, зобов’язують науковців розробляти нові підходи до господарювання у тому числі й впроваджувати відомі раніше результати досліджень і заходів та поєднувати їх з новітніми досягненнями у технології вирощування сільськогосподарських культур, які б відповідали змінам клімату, умовам господарювання тощо.
Економічна спроможність господарств у даний період залишається послабленою. Проте не зважаючи на наведений вище стан, валу виробництва зернових та інших сільськогосподарських культур необхідно досягати і навіть перевищувати. За такої ситуації пропонуємо використовувати ресурсоощадні технології, які б за істотної економії ресурсів дозволяли не залежно від несприятливих чинників нарощувати сталу продуктивність культур за одночасного поліпшення ґрунтової родючості й збереження екологічного стану.
Від здобутків України залежить продовольча безпека багатьох держав світу та безпосередньо стабільність її економіки.
