Abstract:
Україна відома в світі як виробник зерна високої якості. Проте нині в регіонах, які забезпечують найбільші обсяги зерновиробництва, а це переважно зона Південного Степу, на більшості території стало неможливим вирощувати і отримувати сталу продуктивність зернових культур внаслідок військових дій. В останній період до того ж ціна зерна та можливість його експорту знижуються, а вартість енергоресурсів, навпаки, істотно зросла.
Раніше відпрацьовані заходи вирощування зернових культур базувались на впровадженні вартісних елементів інтенсивних технологій. Це дозволяло отримувати сталу продуктивність зернових культур за високої якості зерна. У сучасний період доцільності набувають заходи, які не потребують значних витрат, а навпаки, базуються на засадах ресурсозбереження. Насамперед, це використання у виробництві таких елементів як добір найбільш адаптованих до умов регіону сортів і гібридів, визначення для них оптимальних строків сівби тощо.
Головну увагу при вирощуванні усіх сільськогосподарських культур слід приділяти збереженню і покращенню основних показників родючості ґрунтів, збагаченню їх органічною речовиною. Адже як у зоні Південного Степу, так і загалом в Україні та інших державах, особливо в останні десятиліття за зміни кліматичних умов, першочергового значення набуває забезпеченість рослин вологою. Саме цей фактор найбільше лімітує рівні врожайності сільськогосподарських культур, і від початкових запасів вологи в ґрунті на період сівби та кількості опадів упродовж вегетації рослин залежать рівні сформованого ними врожаю.
