Abstract:
Перебіг економіко-екологічної кризи останніх років, і, особливо, в фазі воєнного стану України, свідчить про невідкладність заходів щодо переходу інституційної бізнес-моделі агра-рного виробництва до «зеленої» економіки, оскільки вона є єдиним комплексним підгрунтям розв’язання проблеми екологізації землекористування та
енергозахищеності сільських територій. При вивченні особливостей введення землекористування в європейських країнах на засадах «зеленої» економіки, проведено синтез методів оцінки земель сільськогосподар-ського призначення в
Україні із обґрунтуванням регулюючих еколого-економічних інструментів інституціональної бізнес-моделі аграрного виробництва. Доведено, що парадигма інституційної бізнес-моделі аграрного виробництва уособлює в собі
господарську екосистему із структурно-логічними складовими трансформаційного процесу, який врегульовує напрям траєкторії екологізації та ефективності використання земель сільськогосподарського призначення при переході до
зеленої економіки. Обґрунтовано концептуальні положення інституційної бізнес-моделі аграрного виробництва з траєкторією до «зеленої» економіки та підкреслено цінність природного потенціалу, що генерує ресурсо- та енергозбе-
реження сільських територій, попереджує про виникнення ризику руйнування господарсь-кої екосистеми. Перехід стандартної бізнес-моделі аграрного виробництва на інноваційні методи «зеленої» економіки в Україні означатиме
прискорення розвитку та економічне зростання суб’єктів аграрного бізнесу, а також забезпечення гарантій державної підтримки для відновлення й екологізацію земель сільськогосподарського призначення в господарській екосистемі
регіонів, соціальну відповідальність товаровиробників агропродукції та органів місцевого самоврядування на сільських територіях за впровадження зелених інвестицій, фо-рмування нового ставлення сільського населення до
навколишнього природного середовища.
