Короткий опис(реферат):
У статті відображено результати експериментальних досліджень З вивчення впливу передпосівної обробки насіння біопрепаратами на продуктивність ячменя ярого. Під час експерименту використовували польовий, кількісно-ваговий, візуальний, лабораторний,розрахунково-порівняльний, математично-статистичний методи та загальновизнані в Україні методики і методичні рекомендацій.
Дослідженнями встановлено, що передпосівна обробка біопрепаратами насіння ячменю ярого забезпечує зростання польової схожості та виживання рослин в межах від 10,4 до 16,5% відносних відсотків порівняно із контрольним варіантом. Кількість пагонів, площа листкової поверхні та пов’язана з нею фотосинтетична площа зростала у варіантах, де застосовували регулятори росту рослин.
Вимірювання упродовж вегетації показали, що застосування регуляторів росту сприяло збільшенню площі листкової поверхні вже на стадії бутонізації. Так, у цей період площа листкової поверхні збільшилася в межах 11,9–14,3 тис. м²/га (контроль: 8,7 тис. м²/га). Ця різниця продовжувала збільшуватися по мірі росту ярого ячменю. На момент максимального розвитку листя (колосіння) площа листкової поверхні коливалася від 45,4 до 48,4 тис. м²/га (контроль: 41,2 тис. м²/га).
Починаючи з фази колосіння, площа листкової поверхні зменшується через природне опадання листя; дещо вищу площу листкової поверхні спостерігали у варіантах, оброблених Хелафіт та Вермистим-К – 12,3 та 12,4 тис. м²/га відповідно, що на 39,1 і 39,6% вище, ніж у контролі.
Встановлено, що величина фотосинтетичного потенціалу ячменю ярого зростає впродовж вегетації. Водночас цей показник залежав від дії досліджуваних препаратів. Встановлено, що чиста продуктивність фотосинтезу є динамічним показником і суттєво змінювалася під впливом досліджуваних регуляторів росту рослин та залежала від фази розвитку культури.
Максимальна чиста продуктивність фотосинтезу, усереднена за роки досліджень, спостерігалася в міжвузловий період – вихід рослин у трубку за обробки насіння Хелафіт. У наступний вегетаційний період – до фази виходу в трубку – інтенсивність накопичення органічної речовини знижується
