Abstract:
Математичні моделі підтримки прийняття рішень достатньо ефективний апарат,
якщо система, процес, або об’єкт прийняття рішення детерміновані за параметрами,
змінними та структурними зв’язками. Реальний процес управління апроксимувати мате- матичною моделлю досить проблематично. Більшість рішень в економіці є складними за структурою багатокритеріальними задачами, що містять множину описових, імовірнісних, або частково не визначених характеристик. Такі задачі розв’язуються методами системного аналізу. Одним з таких методів є метод аналізу ієрархій, який застосову- ється для моделей управління персоналом, розподілу ресурсів, оцінки інвестиційних проек- тів. Можливість практичного застосування методу аналізу ієрархій обмежена вимогою повної детермінованості точкових оцінок альтернатив. Практичні ситуації характеризуються обмеженістю інформації про об’єкт або процес прийняття рішення. Поєднання системного підходу з елементами нечіткої логіки може виправити цю ситуацію на краще. Системні моделі, розроблені на основі теорії нечітких множин, використовують метод парних порівнянь для ранжування об’єктів за факторами та визначення значимості факторів в межах моделі. Вектори локальних пріоритетів, визначені співвідношеннями Т. Сааті фактично описують функцію належності об’єкта до нечіткої множини характеристик, параметрів та критеріїв. У статті досліджується алгоритм синтезу
вектора вагових коефіцієнтів альтернативних рішень на основі матриці парних порівнянь з нечіткими оцінками альтернатив. Розглянуто можливість поєднання елементів теорії нечітких множин та методу аналізу ієрархій для задачі прийняття рішень. Використано алгоритм співвідношень Т. Сааті для формування матриць парних порівнянь критеріїв задачі прийняття рішення. Наведено теоретичне обґрунтування можливості застосування з цією метою нечіткої логіки. Приведено приклад побудови симетричної матриці відображення критеріїв на множину альтернатив з послідуючим синтезом вектора вагових коефіцієнтів альтернативних рішень.
