Аннотации:
У статті акцентовано увагу на проблему гендерної нерівності в Україні в умовах повернення до мирного життя та відновлення економічного потенціалу. Ця проблема не втрачає актуальності, оскільки зберігаються помітні відмінності в становищі жінок і чоловіків у політичному, економічному та громадському житті. Розглянуто досвід країн ЄС, де вже існує широкий спектр заходів, які покликані сприяти гармонійному поєднанню робочого та сімейного життя. Доведено, що можливості зайнятості, професійного розвитку та фінансової незалежності жінок у значній мірі обмежуються сімейними обов'язками, що традиційно покладаються на них суспільною думкою. Також наголошено на не менш важливу проблему – домашнє насильство, що пов'язано з впливом гендерної нерівності та стереотипним сприйняттям «належних» ролей жінок і чоловіків. Хоча наслідки насильства відчувають у першу чергу самі постраждалі, це призводить до цілком вимірюваних економічних та особистих матеріальних збитків. Актуальним є розробка та впровадження цілеспрямованої гендерної політики держави, тобто заходів, що сприятимуть утвердженню партнерства статей у визначенні та втіленні стратегічних цілей, завдань та методів їх досягнення в діяльності урядових структур. Але головне, це поширення знань, щодо гендерних відносин у громадянському суспільстві. Доведено, що гендерна рівність та політика «розмаїття», що передбачає врахування потреб та інтересів усіх категорій співробітників, важливі не лише в контексті захисту прав людини. Повне використання економічного потенціалу чоловіків і жінок сприяє економічному зростанню та соціальному розвитку, формуванню більш стійких та інклюзивних громад, підвищенню прибутковості компаній та ефективності їхніх управлінських стратегій завдяки використанню нових підходів і рішень.
