Аннотации:
У статті досліджено сутність процесів стандартизації та сертифікації. Зазначено, що вступ України до Європейського Союзу передбачає адаптацію національного законодавства до європейського правового простору, поглиблення інтеграції українського бізнесу до ринків ЄС, практичне запровадження «безвізу» у різних сферах, подальшу секторальну інтеграцію тощо. Акцентовано увагу, що процеси євроінтеграції відбуваються на тлі глобалізації та діджиталізації, в умовах злиття кібер- та фізичного простору. Визначено напрями розвитку процесів стандартизації та сертифікації у контексті євроінтеграції. Розглянуто вплив стандартизації та сертифікації на якість продукції (послуг, процедур). Зазначено, що сьогодні має місце проблема суперечливості стандартизації та креативності. Акцентовано увагу на необхідності узгодження норм вітчизняного законодавства з європейськими нормами у контексті з євроінтеграцією.
Доведено, що процеси глобалізації та інтернаціоналізації, а також розвиток міжнародної торгівлі, зумовили необхідність розвитку та координації питань стандартизації та сертифікації на міжнародному рівні. Зазначено, що з метою оптимізації міжнародних економічних відносин в Європі було створено Європейський комітет з координації стандартів та прийнято Директиви ЄС.
Обґрунтовано, що розробка стандартів спрямована на створення умов, які мають забезпечити вигоду для всіх учасників. Розглянуто стандартизацію та сертифікацію як засоби зниження ризику та підвищення інформованості потенційних споживачів щодо якості товарів (послуг, процедур).
Акцентовано увагу на трансформації процесів стандартизації і сертифікації під впливом становлення Четвертої промислової революції і формування Суспільства 5.0.
Зазначено, що отримання Україною статусу кандидата до Європейського Союзу означає перехід на якісно новий рівень відносин з ЄС, що передбачає і узгодження питань стандартизації та сертифікації.
