Аннотации:
Обґрунтовано необхідність цифровізації аграрного сектору та впровадження систем прогнозування ризиків в умовах зростаючої кліматичної нестабільності, посилення посушливих явищ і деградації ґрунтів. Охарактеризовано сутність агрокліматичних ризиків та їх безпосередній вплив на продуктивність сільськогосподарських культур. Систематизовано сучасний інструментарій цифрових технологій точного землеробства, зокрема дистанційне зондування Землі (ДЗЗ), геоінформаційні системи (ГІС), безпілотні літальні апарати (БПЛА), автоматизовані метеостанції, сенсорні мережі, технології Big Data та штучний інтелект. Висвітлено значення супутникового моніторингу та вегетаційних індексів (NDVI, EVI) у виявленні зон стресу рослин, а також значення ГІС-технологій у просторовому моделюванні і створенні цифрових карт ризиків. Досліджено потенціал методів машинного навчання, нейронних мереж і регресійних моделей для коротко- та середньострокового прогнозування врожайності і поширення фітопатогенів. Розглянуто функціонал цифрових платформ підтримки прийняття рішень для реалізації принципів адаптивного управління агроекосистемами. Визначено соціально-економічне значення мінімізації виробничих втрат та підвищення продовольчої безпеки. Встановлено основні бар’єри на шляху діджиталізації агровиробництва та окреслено шляхи їх подолання. Доведено, що інтеграція цифрових інструментів моніторингу є базовою передумовою переходу до кліматично орієнтованого сільського господарства.
