Короткий опис(реферат):
У статті здійснено комплексне теоретико-прикладне дослідження синергетичної ролі
емоційного інтелекту (ЕІ) у сучасній системі публічного управління. Обґрунтовано, що
в умовах глобальної турбулентності, зростання соціальної невизначеності та ескалації
нових викликів, парадигма державного адміністрування потребує фундаментального
переосмислення. Традиційні бюрократичні моделі, що базуються на суворій ієрархії та
жорсткому раціоналізмі, втрачають свою ефективність, поступаючись місцем люди- ноцентричним підходам, де психологічна компетентність управлінця стає визначальним
фактором якості управлінських рішень.
Автором доведено, що емоційний інтелект не є просто додатковою «м’якою» навичкою
(soft skills), а виступає базовим стратегічним ресурсом, що забезпечує якісну реалізацію
професійних знань (hard skills). У роботі проведено чітке розмежування між поняттями
«емоційного інтелекту» як потенціалу особистості та «емоційної компетентності» як
результату професійної реалізації цього потенціалу. Синергетичний ефект досягається
через інтеграцію емпатії, саморегуляції та соціальної сенситивності в алгоритми при- йняття рішень, що дозволяє мінімізувати вплив когнітивних викривлень (упереджень,
афективних ефектів).
Значну увагу в статті приділено механізмам розвитку резильєнтності (психологічної
стійкості) державних службовців. Запропоновано концепцію впровадження модульних
тренінгових програм як елемента безперервного професійного навчання. Доведено, що
застосування таких методів, як ситуаційне моделювання та кейс-стаді, сприяє форму- ванню нового типу публічного управлінця — стресостійкого, здатного до конструктивного
рефреймінгу кризових ситуацій та ефективної комунікації з громадянами.
Результати дослідження підтверджують, що синергія раціонального та емоційного
компонентів мислення є запорукою високої легітимності владних інституцій. Обґрунто- вано перспективність подальшого вивчення питання розробки регіональних стандартів
«емоційної компетентності» для різних категорій державних службовців. Стаття пропо- нує практичний інструментарій для модернізації кадрової політики в публічному секторі,
що сприятиме підвищенню загальної якості державного адміністрування та зміцненню
довіри між владою і суспільством.
Суть розробки, основні результати:
The article presents a comprehensive theoretical and applied study of the synergetic role of
emotional intelligence (EI) within the contemporary public administration system. It is substanti- ated that under conditions of global turbulence, increasing social uncertainty, and the escalation
of new multifaceted challenges, the paradigm of state administration requires a fundamental
reassessment. Traditional bureaucratic models, based on rigid hierarchy and strict rationalism,
are losing their effectiveness, giving way to human-centered approaches where the manager's
psychological competence becomes a decisive factor in the quality of management decisions.
The author demonstrates that emotional intelligence is not merely an additional "soft skill"
but acts as a fundamental strategic resource that ensures the high-quality implementation of pro- fessional knowledge (hard skills). The paper provides a clear distinction between the concepts of
"emotional intelligence" as an individual's potential and "emotional competence" as the result of