REDUCING THE CARBON FOOTPRINT IN SUSTAINABLE TOURISM AS A STRATEGIC OBJECTIVE OF THE ECOLOGICAL ECONOMY

Abstract

Туризм є одним із найдинамічніших секторів економіки, який водночас спричиняє сут- тєве екологічне навантаження. Зростання обсягів туристичних перевезень, особливо авіаційних, значно посилює викиди парникових газів. Це створює нові виклики для реалі- зації принципів сталого розвитку. У зв’язку з цим зменшення вуглецевого сліду в туриз- мі розглядається як ключове завдання екологічної економіки та інструмент кліматич- ної адаптації. Метою статті є обґрунтування економічної доцільності впровадження механізмів зменшення вуглецевого сліду в туристичному секторі як ключового напряму екологічної економіки, а також аналіз можливостей адаптації туристичної індустрії до кліматичних змін шляхом розвитку сталого транспорту, екологічної логістики та низько- вуглецевих технологій. У статті досліджено економічні та екологічні аспекти зменшення вуглецевого сліду туристичного сектору в контексті переходу до екологічної економіки. Особлива увага приділяється транспортній складовій як основному джерелу парникових викидів. Проаналізовано чинники, що сприяють зростанню екологічного навантаження, зокрема масові авіаперельоти. Запропоновано систематизований перелік механізмів де- карбонізації туризму, згрупованих за напрямами: стратегічними, інфраструктурними, поведінковими, регуляторними та цифровими. Доведено, що декарбонізація туризму є невід’ємною частиною кліматичної політики, здатною забезпечити не лише зменшення викидів, а й економічну стійкість галузі у довгостроковій перспективі. Розроблено модель впровадження зазначених механізмів у практику туристичної політики України. Сфор- мовано SWOT-матрицю для оцінки потенційних можливостей та загроз відповідального туризму. Декарбонізація туризму має розглядатися як невід’ємна частина адаптаційної та кліматичної політики, здатна не лише знизити екологічні ризики, а й забезпечити еко- номічну стійкість галузі у довгостроковій перспективі.