Аннотации:
У статті досліджено теоретичні та практичні аспекти трансформації комунікативної політики органів місцевого самоврядування в Україні під впливом глобальних викликів XXI століття. Актуальність теми зумовлено потребою пошуку нових моделей взаємодії влади та суспільства в умовах перманентної загальносвітової нестабільності, що спричинена геополітичними змінами, безпековими загрозами, економічними кризами та процесами цифровізації. Автори наголошують, що в умовах децентралізації саме муніципалітети стають ключовими суб’єктами забезпечення соціальної стійкості, а їх здатність до ефективного інформування та діалогу є стратегічним ресурсом національної безпеки. Визначено основні механізми реалізації комунікативної діяльності, серед яких виокремлено інституційно-організаційні, інформаційно-технологічні та нормативно-правові. Особлива увага надається впровадженню інструментів «цифрової демократії» та використанню соціальних мереж як каналів оперативного зв’язку в кризових ситуаціях. Проаналізовано виклики, з якими стикаються українські громади, зокрема проблему дезінформації, обмеженість ресурсів та потребу адаптації офіційного дискурсу до запитів різних соціальних груп. Результати дослідження свідчать, що традиційні методи одностороннього інформування втрачають ефективність, натомість пріоритет ним стає перехід до партисипативної моделі комунікації, де мешканці громад є активними учасниками управлінського процесу. Сформульовано рекомендації щодо вдосконалення комунікаційних стратегій муніципалітетів, що включають розвиток медіаграмотності посадових осіб місцевого самоврядування, автоматизацію зворотного зв’язку та створення єдиного інформаційного простору громади. Практичне значення отриманих результатів полягає в можливості їх використання органами місцевого самоврядування для підвищення рівня довіри населення та мінімізації соціальних ризиків в умовах глобальної турбулентності.
