Короткий опис(реферат):
У статті досліджено вплив інформаційних технологій на методологію та організацію наукового дослідження, а також окреслено напрями їх подальшого розвитку. Зазначено, що розвиток інформаційних технологій призвів до зміни традиційної логіки дослідницького процесу. Акцентовано увагу на зародженні та формуванні П’ятої наукової парадигми. Підкреслено, що у контексті П’ятої парадигми, штучний інтелект розглядається не просто як інструмент чи допоміжний засіб наукового дослідження, а як повноцінний інтелектуальний партнер науковця, що здатний не тільки автоматизувати рутинні та трудомісткі операції, але й виявляти складні, приховані та неочевидні закономірності у багатовимірних наборах даних, будувати складні прогностичні та імітаційні моделі, а також значно прискорювати весь цикл наукових відкриттів. Зазначено, що становлення П’ятої наукової парадигми висуває абсолютно нові вимоги до компетентностей сучасних науковців, які вже сьогодні повинні не лише володіти навичками ефективної роботи з великими даними, а й розуміти принципи функціонування та застосування алгоритмів машинного навчання, а також систем штучного інтелекту. УДК 377 DOI https://doi.org/10.32782/26636085/2025/84.2.31 Абрамова О.В., канд. пед. наук, доцент кафедри технологічної та професійної освіти Центральноукраїнського державного університету імені Володимира Винниченка Кононенко Л.В., канд. економ. наук, доцент кафедри підприємництва, обліку та фінансів Херсонського державного аграрноекономічного університету Ткачук А.І., канд. тех. наук, доцент кафедри технологічної та професійної освіти Центральноукраїнського державного університету імені Володимира Винниченка Окрім того, обґрунтовано, що сучасна наука набуває рис міждисциплінарності, де поєднання знань із різних галузей – інформатики, педагогіки, економіки, інженерії – створює нову якість наукових пошуків. Автори наголошують на необхідності формування цифрової етики, що має супроводжувати використання штучного інтелекту в наукових дослідженнях, включаючи питання довіри, прозорості, авторства та відповідальності. У результаті дослідження сформульовано висновок про те, що штучний інтелект не лише трансформує технічний інструментарій дослідника, а й докорінно змінює уявлення про саму суть наукової діяльності. Перспективи подальших наукових розвідок пов’язуються з вивченням ролі дослідника в умовах нової парадигми, а також з розробленням освітніх програм для підготовки науковців нового покоління.
