Теоретичні основи реалізації міжпредметних зв’язків у навчанні фахових освітніх компонент в закладах професійної освіти.

Abstract

Професійно-економічний вектор освіти є важливою ланкою в системі професійної підготовки кадрів, які вирішують основні завдання аграрного, промислового сектору економіки в умовах створення в Україні сучасних ринкових європейських відносин.Організація професійної діяльності спеціаліста вимагає сьогодні творчого вирішення складних виробничо-економічних завдань, ініціативних та освічених робітників. Держава сприяє удосконаленню професійної підготовки робітників. Це від обр ажено в багатьох нормативних актах, що регулюють відносини в галузі професійної освіти. Серед шляхів реформування професійної освіти провідне місце відведено удосконаленню навчально-виховного процесу в закладах професійної освіти на основі впровадження нових педагогічних технологій. В Законі України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» механізм міжпредметних зв’язків є одним із важливих складових навчального плану-документу, що визначає плановий рівень кваліфікації випускника професійного закладу освіти. Тому для вирішення цього комплексу завдань, які ставляться перед професійною школою, значної ваги набувають міжпредметні зв’язки, що реалізуються в переліку фахових освітніх компонент. [1, 4, 5]Таким чином, міжпредметні зв'язки усебічно впливають на процес навчання – від постановки задач до його організації і результатів. Їм властиві методологічні, формуючі (освітні, розвиваючі, що виховують) і конструктивні (системоутворюючі) функції в предметній системі навчання. Поліфункціональність міжпредметнихзв'язків визначає неоднозначність їхнього понятійного трактування. Найбільш повна реалізація можливостей міжпредметних зв'язків, прояв усіх їхніх функцій у єдності досягаються, коли міжпредметні зв'язки функціонують у процесі навчання як самостійний принцип побудови локальних дидактичних систем.