Abstract:
У статті розглянуто кейс-метод як одним із методів вирішення складних проблем, які не мають чіткої структури і передбачають застосування студентами свого творчого потенціалу і креативності. Визначено, що для цього методу характерна наявність актуальної проблеми чи ситуації, дійових осіб, драматичної складової і необхідності вибору. Поряд із цим, у кейс-методі беруть участь суб'єкти, які зіштовхнулися з конкретною проблемою чи ситуацією у реальному житті. Доведено, що мета кейсів – детальний аналіз, а не оцінювання (особливо, завчасне оцінювання). Навчання за допомогою кейсів розвиває здатність аналізувати, уникати помилок, які часто виникають під час виконання конкретних завдань. Кейс має задовольняти такі вимоги: відповідати чітко поставленій меті; мати відповідний рівень складності; ілюструвати різні аспектів життя; мати національне забарвлення; бути актуальним; ілюструвати типові ситуації; розвивати аналітичне мислення; провокувати дискусію; мати кілька рішень.
З’ясовано, що участь студентів у практичної діяльності щодо опрацювання кейс-ситуації сприяла розвитку їх інтелектуальних і комунікаційних здібностей, формуванню інформаційної грамотності, а відповідно і комунікативної компетентності. Визначено, що застосування кейс-технології сприяло формуванню таких ключових і професійних компетенцій студентів технологічного напряму: уміння швидко знайти необхідну інформацію з теми та її важливі положення; уміння користуватися здобутою інформацією у практичних ситуаціях; засвоєння конкретних знань з галузі технологій в обсязі навчального плану ЗВО, а також у розширеному обсязі. Доведено, що застосування кейс-методу у роботі зі студентами технологічного напряму дозволяє підготувати майбутнього фахівця. Долучити його до роботи у сучасних динамічних умовах виробництва та соціуму, сформувати і розвити компетенції, які необхідні сучасному професіоналу.
