Abstract:
В статті наголошується, що сталий розвиток у сільському господарстві пов’язаний зі здатністю агроекосистеми прогнозовано та передбачувано підтримувати виробництво з плином часу. Отже, ключовою концепцією сталості є стабільність за певної сукупності екологічних та економічних обставин, якими можна керувати лише на основі конкретних об’єктів. Якщо вважати, що одним з упереджень збалансованого розвитку є обмежене використання біологічних та хімічних технологій та підтримка і перехід повністю на природну екосистему, то сільське господарство як практика вже виключається.
Автори зазначають, що одним із завдань сталого розвитку є збереження невідновлюваних ресурсів. У межах сільськогосподарського підприємства, така мета є не тільки досяжною, але і обов’язковим результатом за правильного ведення бізнесу та належному управлінні навколишнім середовищем.
