ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ БОБОВИХ ТРАВ ДЛЯ РЕКУЛЬТИВАЦІЇ ДЕГРАДОВАНИХ ҐРУНТІВ

Abstract

Втрати гумусу в ґрунтах України в перші роки після освоєння цілинних земель досягають 40 % в дерново-підзолистих, 20–35 – в чорноземах типових, 15–20 – в чорноземах південних і 12–17 % в темнокаштанових від вихідного вмісту. За умов неудобрюваної ріллі абсолютні втрати гумусу за рахунок його мінералізації, на староорних грунтах залежно від структури посівних площ коливаються в таких межах: у дерново-підзолистих ґрунтах 0,2–0,7 т/га, в сірих лісових – 0,21, чорноземах типових – 0,3–1,4, чорноземах південних і темнокаштанових – 0;2–0,4 т/га. По зонах країни в цілому втрати такі: на Поліссі – 0,8 т/га, в Лісостепу – 0,7 і в Степу – 0,6 т/га. Величина втрат гумусу зумовлена також характером обробітку ґрунту під окремими культурами: під ярими зерновими вона становить 0,5–0,6 т/га, під озимою пшеницею і житом – 0,7, горохом і кукурудзою – 1,0–1,1, цукровими буряками – 1,5 т/га [1].