Abstract:
У статті розглядаються теоретичні засади організації прогнозування комплексного розвитку галузі рисівництва в Україні. У процесі дослідження доведено, що прогноз як передбачення на основі наявних даних напряму, характеру й особливостей комплексного розвитку галузі рисівництва є засобом обґрунтування вибору тієї чи іншої стратегії та прийняття конкретних рішень відповідними органами законодавчої та виконавчої влади, органами місцевого самоврядування щодо регулювання економічних, екологічних і соціальних процесів на галузевому рівні. У контексті даного дослідження є підстави вважати, що прогнозування розвитку агропромислового виробництва на галузевому рівні – науково обґрунтоване передбачення напрямів розвитку окремої сільськогосподарської галузі, можливого стану галузі в майбутньому, а також альтернативних шляхів і строків досягнення параметрів економічного і соціального розвитку цієї галузі економіки. Доведено, що головними завданнями прогнозування розвитку галузі рисівництва є виявлення і аналіз можливих варіантів розвитку соціальних і еколого-економічних процесів у рисівництві, оцінка розвитку зазначених процесів у майбутньому, передбачення проблем, пов’язаних із розвитком цієї галузі. Досягнення прогнозно-індикативних показників розвитку галузі рисівництва повинно забезпечуватися за умов раціонального використання зрошувальної води, земельних, природних та інших наявних ресурсів і територіальних переваг зони рисосіяння для збільшення посівних площ та обсягів виробництва зерна рису; підвищення конкурентоспроможності продукції вітчизняного рисівництва на внутрішньому та зовнішньому ринках і трудової зайнятості сільського населення; поглиблення спеціалізації, концентрації й інтеграції виробництва.
