Abstract:
У статті розглянуто елементи юнгіанської матриці індивідуації в романах О. Луцишиної та А. Плеєль, що відображають особистісний розвиток жіночих персонажів як інтеграцію позасвідомих процесів у свідоме. Проаналізовано типологічні аналогії й авторську самобутність в інтерпретації архетипів та міфологічних образів і мотивів, у використанні оніричних візій як ключів до психоаналітичного тлумачення жіночих персонажів.