УСТАНОВКА ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ ТЕПЛОВІДДАЧІ РАДІАТОРІВ ОПАЛЕННЯ

Abstract

Для розрахунку долі теплової енергії, спожитою даною квартирою в багатоквартирному будинку, необхідно визначити тепловіддачу всіх радіаторів опалення в будинку. Але приведена в паспорті опалювального приладу тепловіддача відповідає температурному напору, рівному 70К. Часто господарі встановлюють і нестандартні прилади, тому проблема визначення тепловіддачі радіаторів опалення в реальних умовах є актуальною. Для лабораторного визначення тепловіддачі приладів опалення широко використовується теплометричний метод, який називають електричним. Вода з допомогою насосу циркулює через електричний котел і досліджуваний радіатор. Теплову потужність останнього визначають як різницю електричної потужності, що підводиться (потужність котла плюс насосу) і теплових втрат. Метою роботи є розробка й дослідження роботи установки для визначення тепловіддачі радіаторів опалення, яка мала більш просту конструкцію й могла забезпечити належну точність вимірювань. Нами запропонована схема й конструкція установки для визначення тепловіддачі радіаторів опалення електричним методом, яка відрізняється тим, що не включає циркуляційний насос. Вода в системі циркулює під дією сили тяжіння внаслідок зміни густини теплоносія при нагріванні й охолодженні. Це дозволяє суттєво спростити схему, виключивши не тільки насос, а і вентиль, і клапан для випуску повітря. Камера нагрівника виготовлена із стальної труби діаметром 88мм. До нижнього фланця кріпиться сталева кришка, через яку в камеру вводиться нагрівник ТЕН потужністю 1–1,5кВт. До корпусу камери нагрівника приварено два відрізки труби 1/2″, через які з допомогою гумових муфт під’єднується радіатор. Циліндрична поверхня камери поверх шару внутрішньої теплоізоляції покривається екрануючим нагрівником, температура якого підтримується рівною температурі поверхні камери нагрівника в середній частині. Поверх екрануючого нагрівника встановлюється шар зовнішньої теплоізоляції. Для визначення теплових втрат радіатор від’єднують від камери нагрівника, встановлюють заглушки й теплоізолюють їх. У стаціонарному режимі вимірюють залежність потужності нагрівника від температури камери нагрівника, яка й визначає потужність теплових втрат. Спрощення установки привело не тільки до її здешевлення, а й до підвищення точності внаслідок зменшення теплових втрат і простоти їх визначення.