Державна політика формування та просування бренду країни: світовий і вітчизняний досвід

Abstract

У статті досліджується світовий і вітчизняний досвід державної політики форму-вання та просування бренду країни. Зазначено, що потреба мати власний і неповторний образ для держав світу, як і для будь-якої компанії, що виходить на міжнародний простір, постала дуже гостро. Зреш-тою, держави і території теж пропонують іноземним компаніям та іноземним грома-дянам якийсь продукт, а саме – себе як центру туризму, прийнятного місця для ведення бізнесу або вкладення коштів, постачальника якісних товарів тощо. Щоб залучити гроші з-за кордону, країна повинна володіти унікальним, оригінальним, упізнаваним, позитив-ним – усім тим, що формує поняття бренду. Ряд країн і територій вже створили такі бренди і тепер за всіма правилами ведуть маркетингові кампанії з просування їх як серед своїх громадян, так і за кордоном.Виокремлено основні функції, зокрема торговельно-економічних місій, які впливають на формування національного бренду.В результаті проведеного дослідження автор доходить висновку, що національний брендинг в Україні поки що залишається на стадії початкових кроків, що неприпустимо для країни, яка має намір посісти місце в когорті 20 провідних країн світу. Погіршення українського інвестиційного клімату, слабкість іміджу України у світі при значному потенціалі її можливостей, суспільна пасивність й апатія її громадян має спонукати до відтворення найголовніших символів України і просуванню їх у світі як бренд країни.

The article examines the world and domestic experience of state policy in the formation and promotion of the country's brand. It was noted that the need to have their own and unique image for the states of the world, as well as for any company entering the international level, has arisen very urgently. In the end, states and territories also offer foreign companies and foreign citizens a certain product, namely, themselves as a center of tourism, an acceptable place for doing business or investing funds, a supplier of quality goods, and the like. To attract money from abroad, a country must have a unique, original, recognizable, positive – everything that forms the concept of a brand. A number of countries and territories have already created such brands and now, according to all the rules, conduct marketing campaigns to promote them both among their citizens and abroad. The main functions are highlighted, in particular, trade and economic missions that influence the formation of a national brand. As a result of the study, the author comes to the conclusion that national branding in Ukraine is still at the initial stage, unacceptable for a country that intends to take a place in the cohort of 20 leading countries of the world. The deterioration of the Ukrainian investment climate, the weakness of Ukraine's image in the world with a significant potential of its opportunities, public passivity and apathy of its citizens should encourage the reproduction of the main symbols of Ukraine and their promotion in the world as a brand of the country.