СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ТА ЗАКОНОДАВЧЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕГУЛЮВАННЯ ПРАВОВИХ ЗАСАД ФІНАНСУВАННЯ ГІДРОЕКОЛОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Abstract

В статті досліджено зміни, що відбулися в законодавчому забезпеченні ре гулювання правових засад фінансування гідроекологічної діяльності. Дано оцінку сучасної системи фінансування природоохоронної діяльності. Проведено дослі дження щодо впливу навантаження на тенденції екологічного розвитку сектору економіки. Процеси глобалізації та суспільних трансформацій підвищили пріоритет ність збереження довкілля, а отже, потребують від України вжиття термінових заходів. Протягом тривалого часу економічний розвиток держави супроводжував ся незбалансованою експлуатацією природних ресурсів, низькою пріоритетністю питань захисту довкілля, що унеможливлювало досягнення збалансованого (ста лого) розвитку. Україна є однією з найменш водозабезпечених країн Європи, при цьому водокористування в країні здійснюється переважно нераціонально. Внаслідок токсичного, мікробіологічного та біогенного забруднення відбувається погіршен ня екологічного стану річкових басейнів, а також прибережних вод та територіаль них вод Чорного і Азовського морів. Особливо слід відзначити незадовільний стан причорноморських лиманів, більшість з яких належать до природно-заповідного фонду і є унікальними рекреаційними ресурсами. Фінансування гідроекологічної діяльності за останні роки зазнало суттє вих змін. Довгий час система інвестицій у цій галузі базувалася на централізова них капітальних вкладеннях з бюджету держави. Крім того, підприємства вкла дали і власні кошти, в основному, на модернізацію виробництва та капітальний ремонт природоохоронних споруд. Також вони несли поточні витрати, які пов’я зані з експлуатацією очисних водних споруд, фільтрів очистки та інших анало гічних об’єктів. За браком коштів екологічні проблеми в Україні нині практично не вирішу ються. Система організації управління природокористуванням, охороною навко лишнього середовища, контролю за цими процесами виявилася неспроможною здійснювати ефективне екологічне регулювання розвитку продуктивних сил су спільства, розв'язувати складні еколого-економічні проблеми. Розглядаються сучасні проблеми та недоліки існуючої системи фінансуван ня та законодавче забезпечення регулювання правових засад природоохоронної діяльності в Україні. Визначено позиції економічної політики України в галузі природоохоронної області. Досліджено економічні інструменти екологічного ме неджменту та визначено джерела фінансування природоохоронної діяльності. До перспективних стимулюючих заходів природоохоронної діяльності в умовах України екологи відносять ринкову реалізацію права на забруднення. Ця ідея існує як частина плану заохочення суб’єктів господарювання до використан ня високоефективних очисних споруд і ґрунтується на різниці між фактичним та екологічно допустимим рівнями забруднення. Коли цей рівень є нижчим від встановленої межі, то певна компанія дістає право на забруднення навколишньо го середовища у вигляді сертифіката, який може бути проданий іншим суб’єктів господарювання. Враховуючи, що штрафи на забруднення у багато разів переви щують вартість сертифіката, практику використання ринкового стимулу знижен ня рівня забруднення проти встановлених стандартів слід визнати доцільною і для наших умов. Взагалі, фінансування гідроекологічної діяльності повинно здійснюватися наступним чином. Найбільш узагальнюючим показником у даній області є інте гральний показник витрат на охорону навколишнього середовища, який відобра жує загальну суму витрат держави, підприємства, організації. Дані витрати, які мають цільове або опосередковано природоохоронне значення, включають капі тальні вкладення в охорону природи, поточні витрати на утримання та експлуа тацію природоохоронних основних фондів, витрати на їх капітальний ремонт, а також витрати на утримання відповідних державних структур, водного господар ства, рекреаційних територій. Пошук ефективних механізмів і моделі охорони навколишнього природно го середовища в нашій державі слід розглядати у контексті міжнародного співро бітництва. З метою пожвавлення процесу створення екологічної мережі в Україні і її регіонах потрібно розвивати міжвідомчу співпрацю, уніфікувати підходи щодо збереження всіх законодавчо захищених природних територій. Екологічні мережі слід інтегрувати у схеми планування територій, які розроблятимуться для кожної області України.